Сьогодні неможливо уявити ринок облігацій без рейтингів — вони настільки глибоко вкорінилися в інфраструктуру фінансової системи, що стали ключовим інструментом оцінки ризику.

Для інвестора наявність рейтингу — це швидкий індикатор, чи варто довіряти емітенту. Для емітента ж рейтинг — це репутаційний маркер: незалежне підтвердження його платоспроможності.
Для біржі такий прозорий індикатор ризику означає більше угод. Біржа зацікавлена в тому, щоб на ній торгувалося якомога більше інструментів — як акцій, так і облігацій. Коли емітенти мають рейтинги, більше інвесторів готові купувати їхні папери, що пожвавлює торги.
Ба більше, самі банки, як великі гравці ринку, також покладаються на рейтинги. Вони інвестують у цінні папери або приймають їх як заставу, орієнтуючись на рейтинг при оцінці ризиків.
Таким чином, рейтингові агентства відіграють ключову роль у структурі взаємодії між учасниками фінансового ринку. Фактично, рейтинги виконують для фінансів ту ж роль, що й незалежний аудит або правова система: знижують інформаційну невизначеність і ризики.
Українські реалії
В українських реаліях проблема відсутності повноцінного інституту рейтингування проявляється особливо гостро. Фондовий ринок уже багато років перебуває у стані сплячки: мінімум нових публічних компаній, поодинокі угоди з корпоративними паперами, і повне домінування державних облігацій. Одна з головних причин — брак довіри та інфраструктури, зокрема інституту кредитних рейтингів.
По-друге, маємо незбалансовану структуру ринку. У нас є дуже сильний конкурент для будь-яких приватних боргових інструментів — держава. Вона щороку запозичає сотні мільярдів гривень через облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), які вважаються безризиковими. До того ж, вони ще й звільнені від оподаткування для фізичних осіб.
Навіщо інвестору брати умовний корпоративний бонд з дохідністю 15% і купою ризиків, якщо можна спокійно взяти державний під 12% — і без зайвого головного болю? У результаті, весь невеликий прошарок приватних інвесторів сконцентрований на ОВДП, а підприємствам важко змагатися за ці гроші — навіть якби вони й захотіли випустити свої облігації.
Не можна не згадати й фактор регулювання. Лише нещодавно Україна почала наводити лад у цій сфері. У вересні 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про рейтингування», спрямований на підвищення ефективності роботи рейтингових агентств і впровадження європейських стандартів їх діяльності. Цей документ гармонізує українські правила з Регламентом ЄС №1060/2009 — базовим актом Євросоюзу в цій сфері.
Простими словами, мета — забезпечити незалежність, якість і прозорість кредитних рейтингів, запобігти конфліктам інтересів та інтегрувати Україну в глобальну систему рейтингування. До того законодавство було фрагментарним: кілька локальних агентств працювали за ліцензією НКЦПФР, але реальної ваги для інвесторів не мали. Тепер є шанс, що регуляторний нагляд посилиться, стандарти зростуть, а довіра — поступово відновиться.
Важливість рейтингових агентств в Україні
Наслідки нинішньої ситуації вже добре відчутні. Корпоративний сектор критично залежний від банківського кредитування, що обмежує його фінансову гнучкість. Водночас українські пенсійні фонди, страхові компанії та зацікавлені громадяни не мають реальної альтернативи для інвестування: ринок акцій мертвий, а ринок корпоративних облігацій — по суті, не існує. Усе це гальмує розвиток і призводить до того, що капітал в Україні не працює на економіку, а просто зберігається в ОВДП.
Закон про рейтингування — це хороший старт, але сам по собі він нічого не змінить. Потрібно, щоб інвестори побачили: навіть український рейтинг корелює з реальністю. Що компанія з рейтингом "А" сумлінно виконує свої зобов’язання, а та, що має "ССС" — дійсно проблемна.
Саме тому розвиток системи незалежного рейтингування — це передумова для відновлення й розбудови фондового ринку України. Без рейтингів неможливо створити повноцінну альтернативу банківському фінансуванню, а отже, й здорову конкуренцію за інвестора. Сьогодні банки залишаються майже єдиним каналом залучення капіталу для бізнесу, що формує перекоси, обмежує вибір, а іноді — гальмує розвиток самих банків, які не мають стимулу змінювати свої умови або ставати більш клієнтоорієнтованими.
Фондовий ринок, на відміну від банків, дає змогу залучати довгі гроші без застав і без "ручного" погодження кредитних рішень. Але щоб цей ринок запрацював, він має бути зрозумілим, прозорим і передбачуваним. І саме рейтингове агентство — одна з ключових ланок, яка робить це можливим. Без неї ринок залишатиметься фрагментованим і недовіра — домінуючим фактором